ДВНЗ "Лисичанський нафтохімічний технікум"

Головна » Статті » Статті ЛНХТ

Моя країна - Україна і я її громадянин

     Громадянин України — це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, люблять її і є патріотами своєї Вітчизни!  Громадяни країни готові захищати її територію, ідеали, працювати на її розвиток і процвітання, вчитись, удосконалювати свою майстерність, шанувати традиції, бути законослухняними, знати права і обов’язки. Справжній громадянин  добре знає історію Батьківщини, традиції, мову, культуру, намагається бути  добрим, чесним, милосердним, працелюбним.

      Ми любимо нашу Україну, бо тут ми народились, вперше зіп’ялись на ноги і пішли у світ тими стежечками, які простягайся від рідного порога у широкий світ. Для кожної людини наймиліша та земля, де вона народилася і виросла. Недарма ж у народі кажуть: «Де рідний край, там і рай». «Добре тому, хто в своєму дому». Бо в своєму рідному краю кожна травинка людині допомагає, кожна квіточка дарує усмішку, кожна пташечка співає тільки для тебе.
«Людина без Вітчизни, що соловей без пісні».

Тепло своїх долонь і розуму, і серця

 Я Україні милій віддаю.

 Люблю твої ліси, степи, річки й озерця,

 Й ліричну пісню лагідну твою!

 І українську мову чарівну й багату,

 Та рушники у квітах на стіні.

 Люблю наш щедрий рід, в садочку білу хату,

 Й розлогий кущ калини при вікні…

Й криниці чисті при дорозі з журавлями,

 І верби, що схилились до води.

 До тебе, рідна, я горнуся, як до мами,

 Ти серце полонила назавжди!

Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

 Бо щастя жити ти мені дала.

 Для мене ти одна і рідна, і єдина,

 Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

Я — твій громадянин, я прагну підростати,

 Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла.

 Моя свята і рідна, Україно-мати,

 Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

 

     Україна! Скільки глибини у цьому слові… Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів - все це наша Україна. Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле! Топталися по тобі орди чужинців, ворожі пазурі роздирали твоє тіло. Дітей твоїх вели загарбники у неволю. Над тобою свистіли гостродзьобі стріли, чорною смертю дихали жерла гармат, шугали ненависні залізні круки, вирували нескінченні битви за твою честь і свободу.

     Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробуванні і не скорилася. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

     Красива та хвилююча народна легенда про дівчину-Україну! У легенді оповідається про те, як Господь зібрав до себе всі народи та обдарував кожного певними рисами чи талантами. Аж потім він побачив дівчину, яку й не помітив одразу. Дівчина була дуже красива та скромна, і Господь подарував їй пісню. За народною легендою, саме таким чином український народ отримав справжню перлину своєї культури - українську пісню. І справді, люди інших національностей, які знайомі з пісенною творчістю нашого народу, кажуть, що вміння співати в українців "від Бога". Тож, може, легенда не помиляється?..

   

  

     Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні.

     Ви, студенти, молодь – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову.

      Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими!

Моя вишнева Україна,

 Мій рідний найсвятіший краю,

 Куди б не їхав, де б не був ти,

 А кращої землі нема!

 Тебе не вигадав Тарас,

 Бо ти можлива і без нього,

 Та й Котляревський в перший раз

 Не споряджав тебе в дорогу!

 Ти наче вранішня зоря

 Гориш і сяєш споконвіку,

 Не заснував тебе варяг,

 У греки йшов по твоїх ріках.

 Тебе не вигадав ніхто,

 З'явилась ти у день творіння,

 Благословив тебе Христос

 На вічне щастя і гоніння!

 Щодня благаю я Христа,

 Аби не знала ти руїни…

 Тебе не вигадав Тарас,

 Завжди була ти, Україно!..

Категорія: Статті ЛНХТ | Додав: lnht (22.12.2014)
Переглядів: 468 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Форма входу

Категорії розділу

Статті ЛНХТ [152]

Пошук

 

Корисне

Погода у Лисичанську на тиждень

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0